Головна
ДОРОГІ ВЕТЕРАНИ, ШАНОВНІ ЗЕМЛЯКИ! День Перемоги – це особливий день для нашого народу. Він завжди викликає почуття світлої радості, безмежної гордості за наш народ і гіркий сум від втрат водночас.
Хочу висловити свою безмежну синівську вдячність усім, хто тяжкою ратною працею наближав довгоочікуваний день визволення та кував перемогу в тилу. Напередодні цього урочистого дня, бажаю усім героям - великого щастя, здоров’я, оптимізму та активного довголіття! Нехай у Ваших родинах панує злагода і спокій, а оселі повняться достатком! З повагою до кожного захисника нашої Вітчизни, Олександр Ліневич. 
Як це було:
Однією з найчорніших сторінок в історії України періоду Великої Вітчизняної війни є окупація її земель німецько-фашистськими загарбниками. 16 липня 1941 року м. Біла Церква була окупована. У місті було встановлено окупаційний режим. 
Так місто виглядало на момент початку війни (вул. Клубна)
«Здание Общественного собрания». На його місті сьогодні знаходиться готель «Київ». Життя на окупованій території регламентувалося численними наказами, що здебільшого закінчувалося загрозою смерті. Ось один з прикладів: Традиційно на Торговій площі, у районі теперішнього Бруму, був базарчик, куди селяни приїжджали спродуватися. Під час окупації Білої Церкви здійснювати «базарні операції» можна було лише по неділях з 7 до 13 години дня. За порушення цього регламенту, як продавець, так і покупець каралися розстрілом. 
Торгові ряди З перших днів окупації німецькі загарбники встановили на Україні режим кривавого терору і безмежної сваволі щодо мирного населення. У центральних районах міста були створені особливі органи нагляду і примусу, а також каральні війська внутрішнього призначення:
Гестапо – по вул. Горького, 16 (сучасна будівля ювелірного магазину «Каштан»)
Жандармерія – у двоповерховому навчальному корпусі педучилища по вул. Горького, 47 (сучасна вул. Яр. Мудрого)
Комендатура – у старому філіалі СШ №3 по вул. Шолом-Алейхема (нині Управління житлово-комунального господарства). Спогади білоцерківців підтверджують існування в нашому місті під час окупації двох таборів для радянських військовополонених. Один з них (№ 334) розміщувався на теперішнього 7-го військового майданчика, другий – у районі сучасного Критого ринку. 
Будівлю сільськогосподарського інститут (БНАУ) було перетворено на німецький військовий госпіталь. 
Білоцерківський національний аграрний університет.
Евакуація підприємств м. Біла Церква. Літо 1941-го року.
 ЖД вокзал, окупаційни час, літо 1941 р.
 ДНС під час окупації.
 Під час окупації Білої Церкви.
У 1943 році фашисти почали знищувати сліди таборів для військовополонених, через що масово розстрілювали полонених і ховали їх на місці тодішніх польського і російського кладовищ (сучасний Парк Слави) За 900 днів нацистського режиму в Білій Церкві було закатовано понад 5500 чоловік цивільного населення і близько 20 тисяч військовополонених; депортовано до Німеччини 3026 мешканців міста.
При визволенні м. Біла Церкви загинуло 1800 радянських воїнів і 89 бійців Окремої Чехословацької бригади. За мужність і героїзм, проявлені у боротьбі з фашизмом, 14 білоцерківців були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. В пам'ять про них та їх подвиги, деякі вулиці Білої Церкви названі на їх честь:  | Павліченко Людмила Михайлівна (1916-1974 рр.)- з перших днів війни пішла на фронт, стала снайпером Чапаївської дивізії. Знищила 309 фашистів. Тричі була поранена. |
 | Зінченко Іван Трохимович (1921-1943 рр.) – відбиваючи атаку важких танків, кинувся з гранатами під фашистський танк і підірвав його. |
Турчанінов Костянтин – його танк один із перших прорвав оборону німців при визволенні м. Білої Церкви. Під час бою був тяжко поранений та помер у Білоцерківському госпіталі. В пам'ять про його подвиг було встановлено танк.
Пам'ятник партизанському загону «Сокіл» в Лохвиці на Полтавщині
Командир білоцерківського партизанського загону "Сокіл" був Крижанівський Ілля Петрович. Він загинув смертю хоробрих у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. 4 січня 1944 року – визволення м. Білої Церкви військами 1-го Українського фронту у ході Житомирсько-Бердичівської операції. Того світлого і радісного дня - 4 січня 1944 року Москва салютувала звільненню Білої Церкви. 
Вже до грудня 1944 року місто було повністю розчищене від руїн, відремонтовані 1125 будівель площею 122 230 квадратних метрів. В неробочий час і без оплати білоцерківці відпрацювали 1 786 942 людино-годин. Це стало ще одним подвигом жителів міста. У післявоєнні роки місто почало активно розбудовуватися. 
Будівництво одноаркового мосту через Рось. 1957 рік.
Район Роток. Фрагмент забудови мікрорайону №2.
Будування готелю «Київ» 50-ті роки.
Забудова шинного заводу №1 (ВАТ Росава).
ДК «Сільмаш».
|
